За призначенням розрізняють станкову, книжкову, прикладну та плакатну графіку.
Станкова графіка близька до станкового живопису. Різниця лише в тому, що художник-живописець втілює свій задум у колір і фактуру фарбового шару, а основним засобом художника-графіка є малюнок, співвідношення ліній і плям, хоча зараз досить поши-рена й кольорова графіка. Станкова графіка включає твори, які виконуються автором самостійно вручну. Ці твори можна побачити на виставках, у музеях. Вони можуть бути призначені й для прикра-шення інтер'єрів житлових і громадських будинків.
Книжкова графіка об'єднує твори, основне призначення яких — оформлювання книжок.
Твори прикладної графіки мають утилітарне призначення. Це вітальні листівки, календарі, марки, етикетки на різних упаковках тощо.
Плакатна графіка об'єднує твори, виконані з агітаційною, рекламною та навчальною метою: оголошення, рекламні плакати, буклети, агітаційні стенди тощо.
Найбільш поширеною в графіці є техніка гравюри, тобто дру-кування відбитка з рисунка, вирізаного на якійсь друкарській формі (площині) з певного матеріалу. Звідси і різновиди графіки: літографія (друкарська форма робиться з каменю), офорт (з металу), ксилографія (з дерева), ліногравюра (з лінолеуму).
Залежно від техніки виконання графіка розподіляється на такі види: лінійна — головну роль відіграє лінія; силуетна — го-ловну роль відіграє силует (абрис) об'єктів; тонова — головну роль відіграє тон; світлотіньова — головну роль відіграє розділ світла і тіні.
| 
